Яка така дисфорія?

Навіщо деякі люди хочуть змінити стать і що з цим можна зробити? Це просте пояснення для всіх хто не розуміє, але бажає добра своїм близьким на їх шляху.
 
Деяким людям буває некомфортно жити із фізіологічними статевими ознаками, якими їх нагородила природа. Деякі цілком здорові частини тіла та природні процеси вони сприймають на собі не інакше як пухлини та хвороби, що отруюють усе їхнє життя. Через це вони стають незграбними і млявими, у них розвивається дисоціація (почуття перебування поза своїм тілом), навіть реакція на біль і голод у них буває притуплена, їх переслідує апатія, депресія та фантомні болі, у них обмежене сексуальне життя, ймовірно навіть без оргазмів. Вони чують свій голос як чужий, бачать своє обличчя як чуже. Їм вкрай неприємно бачити себе голими і тим більше оголюватися перед іншими, тому вони часто уникають походів до лікаря, ставлячи своє здоров'я під загрозу. Вони часто не можуть завести собі романтичного партнера, навіть якщо хочуть, тому що їх мучить почуття, що вони прикидаються кимось іншим, а будувати так близькі стосунки зовсім неможливо. Вони живуть начебто в затяжному неприємному сні, з нерозумінням і заздрістю дивлячись на більшість людей, які живуть без цих проблем.
 
Їм може знадобитися дуже багато часу, щоб зрозуміти у чому саме корінь їхніх проблем. І в якийсь момент вони усвідомлюють, що їм необхідна медична корекція статевих ознак, щоб відчути себе цілісно і повноцінно самореалізуватися в житті. Це усвідомлення може викликати новий виток депресії, тому що змінити стать - не поле перейти, потрібно залишити позаду ціле життя і почати нове, невідоме. Але зазвичай воно викликає полегшення, тому що все нарешті стає на свої місця, і з'являється мета в житті після досягнення якої відкривається море можливостей.
 
Але навіщо вони це роблять? Навіщо здоровій людині довічно приймати замісну гормональну терапію, часто позбавляючи себе можливості розмножитися, позбавлятися одних органів і конструювати інші? Заради чого кидати сім'ю, роботу, будинок, батьківщину? Заради чого відмовлятись від нормального життя? Заради чого ставати в очах суспільства збоченцем?
 
Але правильним питанням тут буде не "навіщо?" а "чому?". Чому вони це роблять? Бо інакше не можуть. Бо вони мають дисфорію. Тому що з нею неможливо нормально жити. У першому абзаці описано, як із нею живеться. Ви хотіли б для себе такого життя? Якщо ні, то й для інших, мабуть, також.
 
Ну а чому у людей буває дисфорія?
 
Причини дисфорії часто шукають у дитинстві людини. Як їх виховували - чи правильно вчили розрізняти хлопчиків та дівчаток, чи подавали приклад справжніх чоловіків та жінок, чи проводили уроки сексуального виховання, чи не завдали якоїсь психологічної травми? І щось звичайно знаходять, тому що в жодної людини на Землі не було абсолютно безхмарного дитинства. Але при цьому бажання змінити стать є лише приблизно у 1 з 1000 осіб. Для порівняння – кожні 12 із 100 осіб є бсіексуалами, кожні 3 із 100 – геями та лесбійками, а кожна 1 із 100 – інтерсекс (заст. гермафродит). Тож, здається, проблема не в дитинстві.
 
Ще причини дисфорії шукають у суспільстві, що оточує людину. Чи вписувалися вони у колектив, чи не цькували їх, чи не змусили ненавидіти свою зовнішність? Чи не вирішила людина що раз вона не така як усі, то їй не місце серед представників своєї рідної статі? Чи не було насильства, від якого людина вирішила втекти в іншу стать? Чи не хоче людина мати тіло, яке принесе їй соціальні переваги іншої статі? Цілком можливо, що хоч щось із цього траплялося з людиною. Але це траплялося з мільйонами людей, а охочих змінити стать серед них все ще одиниці.
 
За особистість хапаються як за останню соломинку. Та в нього просто підлітковий бунт, чи криза середнього віку! Йому просто більше нема чим зайнятися! В нього просто комплекси! Він просто хоче привернути до себе увагу! Він просто психічно нездоровий! Він просто аутист! Він просто піддався пропаганді! Він просто хоче заробити на цьому! Він просто сам це вибрав, бо... напевно одного разу він просто прокинувся із цією ідеєю!
 
Але між усіма людьми бажаючими змінити стать немає жодної загальної ознаки з їхньої особистості, дитинства і відносин із суспільством. Загальна у них лише дисфорія. То звідки вона у них?
 
Дисфорія – це явище фізіологічного рівня. Його природа криється в неврології, нейробіології, ендокринології та генетиці. Вона "зашивається" в мозок людини ще до народження, під впливом деяких спадкових захворювань, генетичних мутацій або аномалій внутрішньоутробного розвитку. Ці зміни мозку неможливо виявити ані на скринінгу плода, ані навіть після народження дитини. Вони проявляються лише коли людина входить у вік статевого дозрівання. Саме тоді виявляється, що її мозок фізіологічно і гормонально не стикується з тілом, що нормально розвивається, начебто при алергії, і так з'являється дисфорія. І ці зміни мозку неможливо скоригувати, як неможливо вилікувати епілепсію чи цукровий діабет. Дисфорія – це хронічна хвороба, лікування якої здійснюється через максимальне полегшення симптомів. Люди з дисфорією існуватимуть, доки існує людство. Нині на Землі їх мешкає близько 20 мільйонів. Це досить велика група людей, щоб якісно подбати про їхнє здоров'я.
 
Більш ніж за сто років прицільного вивчення дисфорії вчені дійшли однозначного висновку, що її ефективним лікуванням буде лише медична корекція статевих ознак. Всі способи утримати людину від зміни статі призводили лише до погіршення їх самопочуття, аж до самогубства. Серед людей з дисфорією 41% робили хоча б одну спробу самогубства. А люди, які змінили стать і більше не страждають від дисфорії, живуть настільки ж довго і з тими ж мінімальними фізичними обмеженнями, як, наприклад, люди, які довічно приймають інсулін або антиретровірусну терапію. На Землі проживають сотні мільйонів людей із різними хронічними хворобами, і за належної підтримки вони не заважають їм жити повноцінно. Люди, які змінили стать (для стислості їх називають трансгендери або транссекс) ось уже з 50-х років ХХ століття масово живуть, працюють, відпочивають, люблять, заводять сім'ї, роблять відкриття, творять мистецтво, рятують життя, пишуть історію і вмирають так, що ніхто і ніколи не дізнається про їхній транс-статус. Парадоксально, наскільки вони повноцінні саме тому що вони невидимі.
 
Але життя багатьох транссекс-людей все-таки не можна назвати повноцінним. І зовсім не тому, що вони самі чимось гірші за інших. А тому, що зміна статі занадто часто провокує у суспільства забобони, остракізм, глузування, плітки, цькування, насильство, ненависть. Консервативні політики звинувачують транссекс-людей у ​​"руйнуванні традиційних сімейних цінностей", "пропаганді девіантного способу життя", "зазіханні на безпеку жінок та дітей". Батьки звинувачують своїх транссекс-дітей у тому, що ті "вкрали їх справжню дитину". Друзі та наречені відвертаються від транссекс-людей за те, що вони "весь цей час їх обманювали". Транссекс-людям відмовляють у роботі, оренді житла, держпослугах і навіть у медичній допомозі через їхній транс-статус, тільки якщо вони не можуть його повністю приховати (а приховати його в перші роки терапії і до зміни документів неможливо). Транссекс-люди виявляються виключеними з суспільства, і навіть якщо їм все-таки вдалося змінити стать і набути фізіологічної цілісності, їм часто доводиться починати життя з нуля. І після стільких потрясінь далеко не всім це вдається. Навіть після зміни статі рівень злиднів, бездомності, депресії та самогубств серед транссекс-людей дуже високий. Частіше за інших людей вони глушать душевний біль наркотиками і йдуть у проституцію через неможливість знайти іншу роботу. Через це у транссекс-людей у ​​суспільстві складається репутація "ледарів" та "збоченців", ці стереотипи провокують нову хвилю ненависті до транссекс-людей, і порочне коло трансфобії замикається.
 
Але ви можете розірвати це коло. Виходячи з усього вищенаписаного, як ви гадаєте, чи заслуговують транссекс-люди на усі звинувачення і труднощі, якими їх щедро нагороджує суспільство? Чи хочете ви брати в цьому участь, чи може спробуєте стати частиною трохи більш гуманного та комфортного майбутнього?
 
Ми не вимагаємо від вас нічого більшого, ніж ви здатні дати і вже даєте багатьом іншим людям - прийняття нашого існування як нормальної частини життя з усіма його проблемами та викликами. Будь ласка, подумайте.