- “Не відчуваєш дисфорію як тортуру 24/7 - тобі не можна перехід!”
- “Не хочеш повний комплект ЗГТ та ооперацій з корекції статі - тобі не можна перехід!”
- “Не маєш дисфорії від вроджених геніталій та репродуктивної системи - тобі не можна перехід!”
- “Небінарна або квір ідентичність - тобі не можна перехід!”
- “Гомосексуальна орієнтація - тобі не можна перехід!”
- “Аутист - тобі не можна перехід!”
- “Не бажав би народитися цисом - тобі не можна перехід!”
- “Одягаєшся неформально - тобі не можна перехід!”
- “Не нудило в дитинстві від одягу та іграшок для приписаного тобі при народженні гендеру - тобі не можна перехід!”
- “Не подобаються традиційні гендерні ролі - тобі не можна перехід!”
- “Не хочеш жити у стелсі - тобі не можна перехід!”
- “Жалієшся на дискримінацію або боронь Боже транс-активіст - тобі не можна перехід!”
І хотіли сказати - "От же падлючий трансмедикаліст!" ?
Ви не праві! Перед вами не трансмедикаліст, а трушник!
Трушництво є реакцією деяких трансперсон на трансфобію в суспільстві. Так вони намагаються відстояти своє право вважатися такими ж "нормальними людьми" як цисперсони, і нічим не виділятися, щоб зайвий раз не отримувати по голові за замах на непохитність гендерних ролей, які нібито у нас від природи.
А трансмедикалізм - це погляд на трансгендерність через науковий метод, у його рамках транс та цис персони працюють на рівних. Це ідеологія, згідно з якою транс-статус - це медичний стан людини, що стосується лише її особистого життя. Дисфорія в ній розглядається як хронічна хвороба, при якій єдиним робочим лікуванням є медичний перехід та/або безумовне прийняття суспільством гендерної ідентичності та бажаної гендерної ролі трансперсони.
Буває, що ці світогляди перетинаються в одній людині, але це не обов'язково – як перетин фемінізму та мужененависництва, чи соціалізму та авторитаризму.
Але у цих світоглядів значно більше відмінностей, ніж загального.
Трансмедикаліст:
— розрізняє гендерну експресію, гендерну ідентичність, соціальну та тілесну дисфорію;
— розглядає дисфорію як спектр, визнає різні прояви та тригери;
— не пов'язує дисфорію із прагненням відповідати традиційним гендерним ролям;
— визнає небінарні ідентичності;
— визнає транс-бі, транс-геїв та транс-лесбійок;
— визнає трансперсон з ментальними розладами (депресія, тривожність, ПРО, НРО, ПТСР, ДРІ, БАР, РХП, дисморфофобія тощо) та РАС дієздатними та здатними на інформовану згоду щодо переходу;
— єдиним протипоказанням до переходу вважає недієздатність через гострий психіатричний стан на даний момент (психоз, галюцинації, деперсоналізація) до стабілізації стану;
— проти того, щоб трансгендерність вважалася психіатричним розладом (за те щоб вона була перекваліфікована на неврологічний та гормональний розлад, на якому немає стигми);
— хоче щоб процедура переходу була максимально доступною для всіх у потрібній формі - медична корекція статевих ознак, соціальний та юридичний перехід чи все разом;
— хоче щоб медичний перехід в ідеалі був доступний за медичною страховкою;
— хоче щоб лікарі, держслужбовці та чиновники були освіченішими і толерантнішими до трансперсон, надаючи нам якісніші послуги;
— покладається на наукові дослідження та гуманізм;
— Домовляється з системою її мовою, але сіє в неї прогресивні та інклюзивні цінності в довгостроковій перспективі.
Трушник:
— змішує гендерну експресію, гендерну ідентичність, соціальну та тілесну дисфорію;
— визнає лише "повну" дисфорію, що завдає інтенсивних страждань (обов'язково з раннього дитинства);
— пов'язує дисфорію із прагненням відповідати традиційним гендерним ролям;
— не визнає небінарні ідентичності;
— зазвичай вважає, що трансперсона повинна бути гетеросексуальною (а до переходу не займатися сексом через дисфорію);
— вважає що ментальні розлади та РАС ставлять хрест на переході, тому що "людина просто психічно хвора, а не транссексуал" (визнає хіба що депресію через нестерпну дисфорію);
— хоче щоб процедури переходу були доступні лише "справжнім транссексуалам", а "позерів" відсіювати через консервативних психіатрів та бюрократів (це називається гейткіпінг);
— покладається на громадську думку та миттєву вигоду;
— Зміцнює трансфобію, гомо/бі/фобію, небінарофобію та заодно сексизм у культурі, медицині та законодавстві.
Я сподіваюся, що дізнавшись які ідеї та вчинки стоять за словами, ви висловлюватиметеся коректно - називатимете трушників, трансфобів та ейбілістів тими, ким вони є, а не трансмедикалістами. Може ви навіть встанете на бік трансмедикалізму, щоб зробити життя трансперсон простіше і вільніше!
~ ~ ~
Основне упередження щодо трансмедикалізму - нібито в його рамках трансперсони без дисфорії вважаються "несправжніми" і виключаються з транс-повістки. Виникло воно від плутанини трансмедикалізму з трушниками, де страждання трансперсони є своєрідним фетишем. Але трансмед ставить на чільне місце повістки не страждання трансперсон. У його рамках різноманітність досвіду трансперсон нормальна, дисфорія сприймається як спектр. Трансмед - це не визначення того хто є "справжньої" трансперсоною і виключення "несправжніх", це про спрощення життя для конкретної категорії трансперсон - що здійснюють медичний перехід через дисфорію. Ну а якщо у персони немає ані дисфорії, ані потреби в медичному переході – їхня ідентичність з позиції трансмеда не менш справжня. Так, повістки відрізняються, але все ще перетинаються, немає причин нікого "виключати з трансів". І хоча їм самим трансмед безпосередньо не потрібен, він допомагає і їм також. Виносячи в окрему категорію трансперсон, які здійснюють медичний перехід, він підкреслює, що трансперсони, які хочуть здійснити тільки соціальний/юридичний перехід, мають отримувати бажане без посередництва медичних закладів. Це сприяє усуненню зайвих етапів на їхньому шляху до особистого комфорту. Адже набагато ефективніше боротися за свої права з кількох фронтів, які усвідомлюють свої специфічні потреби. Солідарність усіх трансперсон від цього нікуди не зникає, а конструктивна сила руху збільшується.
Немає коментарів:
Дописати коментар